Чорних дат у людства є немало. Кожна з них — це міна під прогрес. Найстрашніше, що усіх спіткало, — Вибух на Чорнобильській АЕС.
26 квітня 1986 року... Була весна - квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.
В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. Минуло 35 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі..
Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова гірким болем відлунюють в наших серцях. Заросли деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Та весняна ніч була тихою і не сповіщала про біду. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком. Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність
Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Біда розчинилась в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як незагоєна рана на тілі України.
Пройшло 35 років після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Кожного року педагогічний та учнівський колектив закладу освіти вшановують пам’ять загиблих після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції та висловлюють щиру вдячність всім ліквідаторам аварії на ЧАЕС..
Доземно схиляємо голови в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю померлих від радіаційного смерчу.
